Дошкільний навчальний заклад ”Казка”
місто Чоп, Закарпатська область

Сторінка психолога

НАЗАРЕНКО ІННА ІВАНІВНАНАЗАРЕНКО ІННА ІВАНІВНА

практичний психолог

вчитель логопед

 

 Педагогічне кредо: Те, чого не зможе набути дитина у ранньому дитинстві, надовго, а інколи і на все життя залишається вадою.

 

 

 

 

 

 

Як запобігти «несподіванкам» у поведінці дітей уже в дошкільному віці.

Поради батькам.

       Ми живемо в епоху криз та соціальних змін. Так чи інакше в одних і тих же обставинах люди ведуть і відчувають себе по-різному. Що ж дозволяє людині проявляти життєстійкість ? Що дає їй сили для душевного комфорту навіть у складних ситуаціях? Як допомогти дитині уже з дитинства знаходити опору в самому собі? Звичайно, дитина безпомічна. Але ми, дорослі,  просто зобов’язані навчати цьому дітей, давати їм впевненість у своїх силах, віру в те, що зі складних ситуацій завжди є вихід.

   Сьогодні в інформаційному просторі з’являється немало інформації про суїцидальні ігри, небезпечні знайомства, тощо. Але ж дитина, яка відчуває душевний комфорт, має довірливі стосунки зі своїми близькими, відчуває їх підтримку, прийняття в любій ситуації, навряд чи буде шукати собі такі ігри.

   Звичайно, є категорія дітей, яка підлягає особливій увазі вже в дошкільному дитинстві. Перш за все, в цю групу входять діти тривожні, замкненісором’язливі. Вони найчастіше не помітні в групах, вони слухняні і охоче виконують прохання знайомого дорослого. Такими дітьми керують більш активні однолітки. Багато дорослих вважає таких дітей добре вихованими і слухняними, в той час, як внутрішньо такі діти дуже скуті і почувають дискомфорт під час спілкування з незнайомими людьми. Незважаючи на зовнішню бездушність, сором’язливі , тривожні та замкнені діти переживають таку ж бурю емоцій, як і інші діти. Але вони не можуть їх проявити, відреагувати зовні. Це сприяє тому, що діти «киплять» усередині, ніби виливають агресію на себе (з’являються невротичні прояви: тики,пощипування, нав’язливі рухи тощо). Тому дуже важливо звернути увагу на таку  поведінку дітей і запобігти її розвитку. Адже дитина в дошкільному віці  проводить більшість часу з дорослими. А такі думки типу «переросте» , «моя дитина нормальна» можуть призвести до того, що не проявляючи себе зовні, у майбутньому дитина-підліток буде шукати захисту в тенетах Інтернету або ж на вулиці.

Отже, підсумовуючи сказане вище, враховуючи кількість небезпек для наших дітей, щоб не трапилось біди в майбутньому, слід налагодити і підтримувати довірливі стосунки з дітьми, що виражаються в безумовному прийнятті і любові до своїх дітей, тобто не за щось або за якихось умов, а не дивлячись ні на що. Слідкуйте за поведінкою своїх дітей, спілкуйтеся з ними. А помітивши будь-які насторожуючі вас факти не соромтеся звернутись по допомогу психолога!

СЕМІНАР -ПРАКТИКУМ "Оптимальні умови формування психологічно здорової дитини"

 

14 квітня в дошкільному закладі відбувся семінар для молодих спеціалістів. Метою заходу було ознайомити молодих педагогів із механізмами формування психологічного здоров'я дітей. Учасники семінару виконували тренінгові вправи, заповнювали анкети, обговорювали питання психологічного здоровя людини, отримали рекомендації щодо роботи з дітьми "групи ризику".

 

СЕМІНАР - ПРАКТИКУМ З ПРАЦІВНИКАМИ ЗАКЛАДУ

У ДНЗ відбувся семінар - тренінг для вихователів "Психологічна компетентність вихователя. Взаємодія з агресивною дитиною".

Учасники семінару з допомогою вправ, власних спостережень і досвіду визначили причини та шляхи взаємодії з агресивними дітьми. Метою семінару - тренінгу було - краще зрозуміти агресивну поведінку дитини і себе у відносинах з нею. Крім того, психологічні вправи сприяли згуртуванню колективу, створення атмосфери щирості і відкритості у спілкуванні.

 

  

   

 

 

ВІДКРИТЕ ЗАНЯТТЯ

 

  

 

Пам'ятка для батьків 

щодо виховання самостійності дошкільників


Самостійність – це якість особистості, яка виявляється в:
• незалежності дитини (вміння без прямого керівництва і допомоги, своїми власними силами досягти поставленої мети);
• її творчій ініціативі (здатності виявити винахідливість, зробити щось по-своєму);
критичності дошкільника (здатності давати об’єктивну оцінку, виділяти недоліки).
     Якщо Ви хочете виховувати самостійність дитини, то:
• пропонуйте їй час від часу роботу, яка для неї достатньо складна;
• надавайте дитині можливість діяти за власним бажанням;
• вправляйте дитину в умінні оцінювати зроблене ще до того, як висловите йому власне судження;
• поясніть будь ласка, дитині, чим відрізняється самостійна людина від залежної. Вона повинна зрозуміти, що самостійним бути вигідно. Підкріпіть ці переконання високими оцінками її самостійної поведінки.
• відмовтесь, по можливості, від прямих підказок, вказівок способів дії, від підміни зусиль дитини своїми власними;
• надайте своїй дитині право на помилки;
• не втручайтесь передчасно в самостійну діяльність дитини. Привчайте її користуватись своїми силами, не розглядами Вас в якості «швидкої допомоги»;
• оцінюйте не тільки кінцевий результат, а і вкладену в його досягнення працю дитини;
• не поспішайте оцінювати прояви негативізму дитини. Можливо Ви, самі того не усвідомлюючи, примушуєте його до цього своїми заборонами.
• допоможіть дитині гордитись своїми успіхами, радіти своїми самостійними досягненнями.

 

  

 

 

Рекомендації батькам

щодо підготовки дитини до школи

Шановні батьки

 

Наближається дуже важливий і хвилюючий для Вас і Вашої дитини момент- дитина піде в перший клас. Наш колектив , зокрема адміністрація, вихователі, пед.. працівники, одним із головних завдань вважає підготовку дітей до навчання в школі. Ми виховуємо самостійність, працьовитість, уміння жити в колективі, розвиваємо мовлення, логічне мислення, пам'ять, уяву. За півроку до школи надаємо батькам низку інформаційних матеріалів.

Діти вважаються готовими до школи, коли вони :

  • Мають добре фізичне здоров'я ;
  • Самостійні;
  •  Мають бажання працювати;
  • Вміють дружити, перебувати в колективі;
  • Виявляють вольові принципи: доводити почате до кінця, не відволікатись від справи, яка не подобається, але потрібна. Слід пам′ятати, що увага дитини залишається стійкою протягом 20 – 30 хвилин;
  • Мають перші математичні уявлення про число, час, геометричні фігури, величину;
  • Володіють олівцем, ручкою, фломастером, тобто вміють акуратно розфарбовувати і елементарно «писати»;
  • Мають гарну звуковимову та вміють висловлювати свої думки;
  • Розрізняють голосні та приголосні звуки, виділяють кількість складів та звуків у слові, що є основою підготовки дитини до письма та читання;
  • Вміють логічно мислити.

На жаль, деякі батьки  готовність до школи визначають лише знанням літер та цифр, вмінням їх писати та читати на свій розсуд. Такі батьки хочуть, щоб їхні діти читали і розв’язували складні задачі уже в дошкільному віці. Це часто суперечить здоровому глуздові, віковим особливостям кожної дитини.

Такі прохання займатись грамотою та арифметикою у великому обсязі можуть завдати непоправної шкоди здоров′ю дітей, формування інтересу у дитини до книги й до школи.

Тест  «Чи готова дитина до школи?»

Інструкція: дайте ствердну чи заперечну відповідь на запропоновані нижче запитання

  1. Чи хоче ваша дитина йти до школи?
  2. Чи думає дитина про те, що у школі багато дізнається й вчитися їй буде цікаво?
  3. Чи може ваша дитина самостійно виконувати завдання , що потребує зосередженості впродовж 30 хв., наприклад, збирати конструктор?
  4. Чи соромиться ваша дитина незнайомих людей?
  5. Чи вміє ваша дитина складати   розповіді за картиною не менш ніж із п’яти речень?
  6. Чи може ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
  7. Чи граматично правильно вона будує речення (відмінює іменники, узгоджує їх із прикметниками)?
  8. Чи вміє ваша дитина виділяти звуки у словах?
  9. Чи вміє ваша дитина  лічити від 1 до 10 та у зворотному порядку?
  10. Чи може дитина виконати ваше доручення точно та вчасно?
  11. Чи любить малювати і розфарбовувати картинки?
  12. Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм, наприклад, робити аплікації?
  13. Чи може зібрати пазл із п’яти частин за 1 хв.?
  14. Чи знає назви диких і свійських тварин?
  15. Чи може узагальнювати поняття, назвати одним словом, наприклад, такі предмети, як шафа, диван, комод тощо?
  16. Чи любить ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?
  17. Чи може вона розуміти та точно виконувати словесні інструкції?
  18. Чи може дитина самостійно одягатись відповідно до погоди?
  19. Чи має дитина обов’язки в родині?
  20. Чи виконує вона їх самостійно та вчасно (чи лише за вашим нагадуванням)?

Оброблення результатів

Результати підраховують за кількістю позитивних відповідей на запитання тесту:

   15-18 – дитина готова йти до школи. Ви не даремно з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, то їх можна буде легко подолати.

  10-14 – ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання , на які ви відповіли «Ні», підкажуть вам , над чим ще бажано попрацювати.

  9 і менше – почитайте спеціальну літературу, спробуйте приділяти більше часу заняттям із дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

 

Як допомогти дитині у мовленнєвому розвитку

 

1. Пам′ятайте, що дитина народжується без уміння говорити. Поява перших звуків, слів пов’язана із розвитком самостійності дитини і залежить у великій мірі від самих батьків.

2. Зробіть усе можливе, щоб від народження годувати дитину грудьми, адже під час смоктання активно розвиваються м′язи губ, кінчика язика, тобто формується готовність до вимови голосних а,о,у, а також приголосних п,б,м,в,ф.

3. Давайте маленькій дитині пити рідину з чашки (близько 6 міс.віку),тому що саме тоді мовні органи готуються до вимови голосних е,и,і та приголосних г,х,к.Діти вчаться ковтати, розвиваючи м′язи кореня язика, м′якого піднебіння і язичка.

4. Давайте дитині їсти ложкою, як тільки дитина буде готова до цього (близько 1 р. віку). Адже узгоджені рухи всіх органів ротової порожнини готують дитину до вимови найскладніших звуків (с,з,ц,ш,ж,ч,дж,й,л,р).

5. Привчайте дитину до елементарних навичок самообслуговування (одягатись, взуватись, користуватись горщиком та інше).Доведено, що дрібні рухи рук, пальчиків стимулюють розвиток мовлення та мислення дитини.

6. Під час прогулянок, одягання, купання доцільно проводити з дитиною дидактичні вправи «Хто більше назве слів» ( овочі, фрукти,меблі), «скільки слів ти знаєш», «Скажи одним словом».

7. Формуйте у дітей позитивне ставлення до книги. Читайте їм книжки, вірші, використовуючи яскраві ілюстрації, вчіть дітей відтворювати їх.

8. Від народження розмовляйте з дитиною дорослою мовою, не сюсюкайте з нею. Стежте за чистотою вашої мови, не забруднюйте її.

9. Побільше спілкуйтесь із вашим малюком! Розповідайте віршики, казки, співайте колискові. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні комп’ютер,ні найкраща няня не замінить дитині спілкування зі своїми батьками.

 

            

Агресивна поведінка у дітей.

  Причини та прояви. Поради батькам.

Головні причини виникнення агресивності у дітей.

Стиль виховання у сім′ї

Прояви у поведінці

1. Занадто м′які, поблажливі батьки.

Дитина привчається добиватися того, що вона хоче, з допомогою крику, тупоту та іншої реакції.

Якщо батьки не зупинять агресію, це стає рисою її характеру і переноситься у дитячий колектив.

2. Занадто суворе, авторитарне виховання, де батьки не звертають увагу на дитину, не спілкуються з нею.

Дитина почувається самотньою, тому один із кращих способів привернути до себе увагу – це агресивна поведінка дитини.

 

Поради батькам дітей з агресивною поведінкою

1. Зберігайте спокій та рівновагу під час агресивних проявів дитини – «не йдіть у дитини на поводу».

2. Будьте прикладом у поведінці для своїх дітей.

3. Давайте дитині можливість зняти агресію, виплеснути емоції через рухливі ігри.

4. Не допускайте в присутності малюка негативних висловлювань про друзів, вихователів.

5. Намагайтесь частіше спілкуватись із дитиною, показувати їй, що ви її любите. Пам′ятайте,що ніяка сучасна техніка не замнить живого спілкування.

 

ЯК ДІЗНАТИСЯ ПРО НАСТРІЙ ДИТИНИ ЗА ЇЇ МАЛЮНКОМ

 

     

 Як часто, дивлячись на свою дитину, ми хочемо знати, що ж у цій маленькій голівці діється, про що наш малюк думає, і що його непокоїть. На ці питання можна відповісти, «прочитавши» дитячий малюнок. 
 Із самих перших моментів, коли малюк бере в руки олівець, він малює. Також, як ми - дорослі, виливаємо душу комусь із близьких чи пишемо свої думки та переживання в особистий щоденник, так і дитина в своєму малюнку розповідає про своє сприйняття життя, про свій настрій, про свої переживання. Що б не відбувалося в родині, як би дитина ні відчувала себе, як би не ставився до оточуючих - все відображається в малюнку. У малюнку дитина самовиражається. 
 Розгадати суть малюнка дитини можна за обраними кольорами, по розташуванню картинки на аркуші, по намальованих предметах. 
 «Прочитати» малюнок до найменших подробиць - це справа психологів. Але деякі деталі Ви й самі можете проаналізувати: вловити тривожні моменти, зрозуміти настрій малюка, дізнатися про його страхи. І ці знання будуть своєрідним містком між Вами та малюком. Необов'язково давати дитині якусь тему. Просто в той час, коли дитина малює, зверніть увагу на колір малюнка, на лінії, на штрихування, чи є контури у зображених на малюнку предметів. 
 Якщо Ви хочете зрозуміти, наскільки затишно відчуває себе дитина в родині, запропонуйте їй намалювати, наприклад, свою сім'ю. Звичайно, це треба робити ненав'язливо, у грі, а не сидіти над дитиною під час творчості. Нехай малюк малює, як цього бажає він сам.
 Спробуйте поговорити з дитиною про її малюнок, простежте, кого малюк зображує першим, кого - останнім, кого взагалі «забув» намалювати і чому. Зверніть увагу на те, як розташовані члени сім'ї, на близькість і віддаленість їх один від одного, на місце знаходження малюка серед них.
 Найулюбленішого члена сім'ї дитина обов'язково прикрасить якоюсь деталлю, тобто буде наряджати. Найавторитетнішого члена родини, швидше за все, намалюють великим. Якщо малюк малює себе між батьками, то він задоволений ставленням до нього в родині, а якщо він не намалює себе взагалі, або ж зображує десь в сторінці чи навіть поза домом, то про це варто замислитися. Отже, дитина самотня, і їй потрібна допомога. Дитина-егоїст, дитина-кумир зображає себе крупнішою за всіх. Дуже важливо також загальне враження від малюнка. Зверніть увагу на вираз осіб людей. Які емоції вони виявляють: посмішку ... печаль? 
 Деякі частини тіла малюк може особливо виділити у тієї чи іншої фігури. Наприклад, якщо у мами виділено рот, то вона своїми повчаннями, нотаціями та настановами тисне на малюка. Дуже важливо звернути увагу на руки. Дуже довгі руки або іноді їх відсутність говорять про агресію, що походить від члена сім'ї в сторону дитини. 
 Іноді малюки свідомо не малюють когось із родини і при цьому приводять досить логічні пояснення. Наприклад, дитина забуває намалювати брата, до якого вона відчуває ревнощі, або ж відсутність останнього пояснює тим, що той гуляє в парку, або знаходиться десь в іншій кімнаті. 
 Обов'язково подивіться на кольори, вибрані малюком. Так, стурбовані чимось діти, малюють темними, «важкими» кольорами. А яскраві, ніжні кольори говорять про нормальний настрій дитини. Коричневий і чорний кольори сигналізують про пригніченість, дискомфорт; жовтий, фіолетовий - про врівноваженість, позитивні емоції. Холодні кольори свідчать про конфлікт у родині. Наприклад, якщо малюк темними тонами малює члена сім'ї (особливо чорним), це говорить про негативні почуття малюка до даної людини. Наприклад, дитина намалювала маму з чорними волоссям або в чорній одежі. Цим вона висловлює своє внутрішнє хвилювання по відношенню до неї. Можливо, мама сильно зайнята, і йому не вистачає її ласки і спілкування з нею. Червоний колір іноді трактується як агресія, висока збудливість. Блакитний, рожевий кольори повні життєрадісності, відмінного настрою. 
 Для того, щоб допомогти дитині визначитися зі ставленням до самої себе, їй можна запропонувати намалювати автопортрет. Тут потрібно звернути увагу на розташування малюнка на аркуші, щоб зрозуміти рівень самооцінки дитини; поглянути на кольорову гаму малюнка, щоб зрозуміти настрій малюка. Зверніть увагу на намальовані риси обличчя. Наприклад, відсутність вух говорить про те, що дитина «не чує» оточуючих, їх зауважень. Великі очі говорять про те, що дитина стурбована тим, що про неї думають оточуючі. Усмішка на обличчі - дитина розкрита для спілкування. 
 Будь-яка ваша спроба стати ближче до Вашого малюка і зрозуміти його буде винагороджена його любов'ю до людей і його успіхами в житті.

 

Логін: *

Пароль: *